Наші недоліки
Модератор: Саня
- Танцює з Вітром
- Учасник форуму
- Повідомлень: 99
- З нами з: Сер 15 березня 2006 р. 02:30
- Звідки: Сокаль
Наші недоліки
Кожен з нас має якісь негативні риси… причому дуже багато… не всі правда це визнають… Як ви вважаєте, що є вашими недоліками і чи хотілось би ви вам виправити їх? А може ви вже це якоюсь мірою зробили, задумувались над цим і тому подібне…
Про себе я скажу що я просто невдячний егоіст…. Я помітила, що часто сприймаю речі так, як воно і повинно бути, але потім, коли інколи буває запізно, я усідомлюю що так не слід думати про життя, людей, їх почуття… Це все дар…цінний…Ні, скоріш безцінний… Його треба шанувати, треба цінувати те, що дано бо цього могло і не бути… Люди, які нас підтримують, вони не завжди зможуть бути поряд… Тож треба радіти тим, що вони зараз є в нас, не забувати казати їм про це, залишаючи маленькі записки в кишені їх пальто чи відсилаючи смски, чи просто кажучи це їм у вічі…..
Тим не менше, усвідомлюючи це, я залишаюсь егоїстом, я уже розівчилась прив*язуватись, мені легко відпустити…Чи правильно це? Я не знаю…. Мені ж здається це жорстоко….
Якщо помре (не дай боже ближчим часом!!!) хтось із близьких…. Скільки потрібно щоб пам*ять про них не розривала серце? Скільки сліз треба буде випустити перед тим як все осяде глибоко в душі новим шрамом? А поки вони живі… я це не ціную….. чому так? Не усвідомлюю….. Легко зараз сидіти і роздумувати, а коли в реальному житті я ображаю рідних людей, зачасту сама того нехотячи, своїм рівнодушшям до них……все набагато складніше….
…. Не люблю порівнювати життя з грою, та тим не менше ми граємо…..жонглюємо своїми, чужими почуттями, чаосм вони падають на підлогу, бо ми ж не зовсім досвідчені ще…розбиваються, деформуються. Травмуються…. Ми часом зовсім навіть непомітно можем руйнувати…. Ми вбиваєм… не буквально, та в душі..тонким кинжалом, тисячами голочок пробиваєм чужі серця наскрізь….. Як потім ці рани лікувати? Бо кам*яний футляр для серця – не вихід… В житті і так забагато ошуканства та черствості….
Хіба не на те ми виділяємось щоб позбутись цього…щоб залишити серце та свідомість чистими, ільними від усього цього мотлоху? Стільки часу вже живу, а все не навчусь бути достатньо людяною….. Чи колись це станеться?
Про себе я скажу що я просто невдячний егоіст…. Я помітила, що часто сприймаю речі так, як воно і повинно бути, але потім, коли інколи буває запізно, я усідомлюю що так не слід думати про життя, людей, їх почуття… Це все дар…цінний…Ні, скоріш безцінний… Його треба шанувати, треба цінувати те, що дано бо цього могло і не бути… Люди, які нас підтримують, вони не завжди зможуть бути поряд… Тож треба радіти тим, що вони зараз є в нас, не забувати казати їм про це, залишаючи маленькі записки в кишені їх пальто чи відсилаючи смски, чи просто кажучи це їм у вічі…..
Тим не менше, усвідомлюючи це, я залишаюсь егоїстом, я уже розівчилась прив*язуватись, мені легко відпустити…Чи правильно це? Я не знаю…. Мені ж здається це жорстоко….
Якщо помре (не дай боже ближчим часом!!!) хтось із близьких…. Скільки потрібно щоб пам*ять про них не розривала серце? Скільки сліз треба буде випустити перед тим як все осяде глибоко в душі новим шрамом? А поки вони живі… я це не ціную….. чому так? Не усвідомлюю….. Легко зараз сидіти і роздумувати, а коли в реальному житті я ображаю рідних людей, зачасту сама того нехотячи, своїм рівнодушшям до них……все набагато складніше….
…. Не люблю порівнювати життя з грою, та тим не менше ми граємо…..жонглюємо своїми, чужими почуттями, чаосм вони падають на підлогу, бо ми ж не зовсім досвідчені ще…розбиваються, деформуються. Травмуються…. Ми часом зовсім навіть непомітно можем руйнувати…. Ми вбиваєм… не буквально, та в душі..тонким кинжалом, тисячами голочок пробиваєм чужі серця наскрізь….. Як потім ці рани лікувати? Бо кам*яний футляр для серця – не вихід… В житті і так забагато ошуканства та черствості….
Хіба не на те ми виділяємось щоб позбутись цього…щоб залишити серце та свідомість чистими, ільними від усього цього мотлоху? Стільки часу вже живу, а все не навчусь бути достатньо людяною….. Чи колись це станеться?
Non mortem timemus, sed cogitationem mortis
Танцює з Вітром, человек всю свою жизнь растет и этому учится..
Нюанс в том у кого раньше, у кого позже возникают такие вопросы о жизни, а у кого, грош им цена, вообще не возникает.
Воспринимать такие вещи надо проще, но их НАДО осозновать. Если ты понимаешь что сделал ошибку, не пропускай об этом мысли. Она должна остаться, ибо такава мудрость. Кто ее не ищет, тот ее не найдет.
Нюанс в том у кого раньше, у кого позже возникают такие вопросы о жизни, а у кого, грош им цена, вообще не возникает.
Воспринимать такие вещи надо проще, но их НАДО осозновать. Если ты понимаешь что сделал ошибку, не пропускай об этом мысли. Она должна остаться, ибо такава мудрость. Кто ее не ищет, тот ее не найдет.
- Несамовитий
- V.I.P.
- Повідомлень: 431
- З нами з: Сер 11 травня 2005 р. 15:16
- Звідки: Україна, м.Луцьк
- Несамовитий
- V.I.P.
- Повідомлень: 431
- З нами з: Сер 11 травня 2005 р. 15:16
- Звідки: Україна, м.Луцьк
-
- Спамер
- Повідомлень: 462
- З нами з: П'ят 03 лютого 2006 р. 16:11