А я зараз читаю книжку Роберта Алана Монро “Далекие путешествия”.

Це щось дуже і дуже особливе. Вже з перших рядків починаєш розуміти що це саме та книжка яку ти шукав, саме те що тобі потрібне на даний момент. Написана книжка дуже вдало і влучно, не має значення який у тебе настрій, яка погода на вулиці, і які у тебе на даний момент проблеми… Ти просто береш її до рук, вмощуєшся по зручніше і читаєш! Інколи перечитуючи деякі моменти впізнаю у тексті власні думки. Написано дуже просто, і ті люди які хотіли б вчитись на факультеті журналістики мали б обов*язково прочитати цю книжку, щоб повчитись манері письма автора. Складні, глибокі думки, які виразити важко, показані дуже просто, здається звичайні, побутові речі стають особливими, з сухих і буденних перетворюються на живі, сповнені енергії. А ще у мене склалось таке враження що я знову перенеслась у той час, коли ти є маленькою дитиною. І ввечері перед сном бабуся читає тобі якусь супер цікаву казку а ти уважно нашорошивши вуха слухаєш, роблячи здивовані очі, з кожним несподіваним моментом. Бабуся вже каже що треба лягати спати,і що вона ще завтра тобі почитає, а ти кажеш “Ніііі,почитай мені ще, ну будь ласочка, ще хоч сторіночку, мені так цікаво що ж буде далі… ”. Але різниця полягає в тому що це вже не дитяча книжечка а реальний твір з захоплюючим сюжетом, неординарними героями, який заставляє задуматись над життям…
Якщо маєте бажання, можу переслати комусь почитати,маю електронний варіант.
