Книги... (що ми (Ви) читаємо)
Модератор: Саня
-
- Спамер
- Повідомлень: 462
- З нами з: П'ят 03 лютого 2006 р. 16:11
-
- Спамер
- Повідомлень: 462
- З нами з: П'ят 03 лютого 2006 р. 16:11
- Несамовитий
- V.I.P.
- Повідомлень: 431
- З нами з: Сер 11 травня 2005 р. 15:16
- Звідки: Україна, м.Луцьк
- суперстраусятко
- Учасник дискусій
- Повідомлень: 108
- З нами з: Вів 14 березня 2006 р. 17:59
А я зараз читаю книжку Роберта Алана Монро “Далекие путешествия”. Це щось дуже і дуже особливе. Вже з перших рядків починаєш розуміти що це саме та книжка яку ти шукав, саме те що тобі потрібне на даний момент. Написана книжка дуже вдало і влучно, не має значення який у тебе настрій, яка погода на вулиці, і які у тебе на даний момент проблеми… Ти просто береш її до рук, вмощуєшся по зручніше і читаєш! Інколи перечитуючи деякі моменти впізнаю у тексті власні думки. Написано дуже просто, і ті люди які хотіли б вчитись на факультеті журналістики мали б обов*язково прочитати цю книжку, щоб повчитись манері письма автора. Складні, глибокі думки, які виразити важко, показані дуже просто, здається звичайні, побутові речі стають особливими, з сухих і буденних перетворюються на живі, сповнені енергії. А ще у мене склалось таке враження що я знову перенеслась у той час, коли ти є маленькою дитиною. І ввечері перед сном бабуся читає тобі якусь супер цікаву казку а ти уважно нашорошивши вуха слухаєш, роблячи здивовані очі, з кожним несподіваним моментом. Бабуся вже каже що треба лягати спати,і що вона ще завтра тобі почитає, а ти кажеш “Ніііі,почитай мені ще, ну будь ласочка, ще хоч сторіночку, мені так цікаво що ж буде далі… ”. Але різниця полягає в тому що це вже не дитяча книжечка а реальний твір з захоплюючим сюжетом, неординарними героями, який заставляє задуматись над життям…
Якщо маєте бажання, можу переслати комусь почитати,маю електронний варіант.
Якщо маєте бажання, можу переслати комусь почитати,маю електронний варіант.
I tried to be perfect
But nothing was worth it
I don't believe it make me real
I'd thought it be easy
But no one believes me
I meant all the thing that I said ("Pieces" Sum 41)
But nothing was worth it
I don't believe it make me real
I'd thought it be easy
But no one believes me
I meant all the thing that I said ("Pieces" Sum 41)
повертаючись до Дереша, я теж думала, що сміятися буду. тільки от щось не вийшло. В "Культі" ще на початку було з чого, а от вже потім такий стрьом почався. та й інші Любкові речі перечитувала і дивувалася, наскільки точно він описує життя сучасної молоді. просто бачила в кожному з героїв частинку себе.
Carpe Diem
нещодавно ще читала молоду українську письменницю і поетесу Марину Соколян. Сміх важко було стримати
http://www.msokolyan.narod.ru/
http://www.msokolyan.narod.ru/
Carpe Diem