Форум Луцької інтернет-спільноти

"Почему уходят от хороших жон - потомучто думают, что новые будут еще лудше, почему не уфодят от плохих - потомучто думают, что следующие будут еще хуже..."

Давно мучило от таке питання. Типу якщо до хлопця/дівчини партнер ставиться як до принца/принцеси (кава в ліжко, квіти постійно...), починається невдоволення і часто такі стосунки закінчуються розривом. Якщо один з двох пресує другого, то навпаки - ущемлений тримається за тирана руками і ногами...

З пояснень мені відоме тільки одне:
Кожна людина поводить себе так, як до неї ставляться оточуючі. Тобто чим краще ви ставитесь до своєї половинки, тим вище вона себе ставить, має кращий настрій і всі випливаючі звідси наслідки... В один прекрасний момент може статись так, що частинка порахує, що вона захороша для вас і піде (ті розриви, про які я писав вище), а от куди це вже інша тема
Тоді як при постійному тиску людина відчуває себе нікчемною і внеї складається враження, що вона нікому більше непотрібна, тому "хоч і погане, але моє".

Висловлюйте думки. Може вкогось є інші теорії...

Дозвольте трошки не погодитись з вашою думкою keepo.
якщо на людину тиснути, та постійно напрягати і доказувати шо вона без вас нічого не варта, то в такому випадку вона швидше від вас втече, ніж ви думаєте. У ваипадку коли ви будете доводити постіно через прояви уваги і турботи, шо вона у вас найкраща і вообще... то це правильний шлях до серйозних стосунків.

Пробте.

Ну тиснути можна і по другому (не доказуючи, що вона без вас нічого не варта).
Суджу по конкретному прикладу. Зустрічався колись з дівчиною (як давно це було ), квіточи там, цьомчики, ставився до неї як до царівни. Вона пізніше мене залишила, сказала, що нелюбить. Ну не любить, то нелюбить. Недавно зустрів її. Каже, що зустрічається з пациком, любила, розлюбила, він її постійно напрягає ревнощами... а кинути боїться - мол якщо наступний ще гірший буде...

коли все дуже гладко, ніяких спорів навіть немає, не кажучи вже про сварки, то це дуже швидко надоїдає, знаю з власного досвіду. а ці невеличкі сварки часом просто необхідні...

Ну невеличкі це норма, тоді і стосунки нормальні. А от коли перегиби, то якраз ситуація описана вище: "а як далі ще гірше буде"

Невеличкі сварки бувають тільки тоді, коли хтось іде на компроміс, в іншому випадку все перетворюється на ураган....А в парі завжди (мені так здається) хтось легше це робить, хтось ні, або взагалі не робить (визнає вину). Без взаєморозуміння дуже важко жити....

Нічого вічного в житті немає і відносин теж. Все має свій кінець. Але ми люди думаючі - хомосапієнси (вроді...) і тому найважливіше вчасно помітити тріщину яка з*являється у стосунках і вчасно залатати її (якщо є бажання, потреба і перспектива). Або ні (якщо все пофіг) - тоді відносини руйнуються, люди розбігаються і з часом починають щось нове з іншими партнерами, бо людина істота соціальна.

А результативне залатування тріщин в стосунках - це вже справа техніки і досвіду, який в кожної людини унікальний!

А хіба без сварок інтересно жити? На мою думку це саме те чого невистачає при нормальних здорових відносинах. Інакше якщо все буде гарно і гладко то з часом воно надоїсть одному чи другому, що приведе до розриву.

Мені цікаво

Мені наприклад теж без сварок, навіть дрібних, набагато краще жити. В мене і так є куди енергію дівати.

Aborigen, в житті є купа цікавих речей крім сварок, які можуть урізноманітнити стосунки. Але справа в тому що сварок на жаль не уникнути... Хоча старатись треба!

erica, я ж не кажу щоб жити одними сварками. Тоді і жити не хочеться. Приходиш додому з роботи - а вдома німці.
Просто так виходить і їх справді ніяк не уникнути. Найкращий вихід з нихяк сказала РУДЕНЬКА, це компроміс.

Alexandoros, erica, в сварках можна висказати все, що накипіло на душі і зразу стане так легко... Головне не переборщити.

Я не люблю сваритися. І не вмію.
На мене інколи ображаються, а толку? На дурнів не варто ображатись.

Azazello писав: Alexandoros, erica, в сварках можна висказати все, що накипіло на душі і зразу стане так легко... Головне не переборщити.

В мене не накипає. Так, інколи я хочу шефа стукнути, але по великому рахунку - да пішов він куди подалі, щоб я про через нього морально напрягався. Так само і з іншими, якщо я гаркну на когось, коли мене підіб'ють руку з гарячим чаєм, то вже через хвилину забуду.

А якщо хтось мене підводить, я просто знову нагадую собі, що нІчого покладатись на людей, от і усе.