Про...(публікується вперше)
Додано: П'ят 08 вересня 2006 р. 21:33
Чому ми не вміємо жити звичайним людським життям? Це і є історія! Чому
одні обов'язково намагаються перетворити наше життя або в подвиг, або в зраду; а інші після цього мусять або будувати пам'ятники, або викреслити нас з підручників історії, на сторінках якої ніхто і не хоче себе бачити. Я не хочу говорити про нашу історію. Я не знаю, шо таке наша історія. Хтось знає свою історію? Видайте йому мірку, щоб міряти об'єм голови.
Хто той, хто визначає різницю між патріотом і космополітом?Ти знаєш де твоя вітчизна? Ти маєш віру? Хто визначить де благодать , а де анафема? Де схизма, де єресь, а де Церква? Кому ти віддасиш мірило все це відміряти? Якою мірою? Де феміда? Які в неї терези і для чого в неї очі? Хто суддя, хто кесар? Хто ти — митар чи фарисей?
Хто вони? Ті, шо будують і руйнують?Хто цей Вічний будуючий і руйнуючий? Ні, це не Христос, Який за три дні руйнує і будує. Ні, це не Будда, який кілька раз дозволить тобі перевтілитись доки ти досягнеш нірвани. Це не Магомет, який буде чекати твого хаджу тридцять три роки, а потім дозволить тобі померти в центрі Москви або Єрусалиму з гранатою на грудях. Це не Ленін і не Мао, що зруйнують все заради світлого майбутнього, якого все-рівно не буде. Це навіть не Фідель, якому на тебе насрати. Це не Горбачов, що зруйнує минуле заради невідомого майбутнього. Це не Кучма, не Ющенко, не Янукович, це врешті-решт не той про кого ти мрієш, дурню. Це навіть не термінатор,
що прийшов спасти місто ангелів від сільського люцифера . Це — я. Це —ти. Це — курва, всі ми!
Чому вар'яти сяють на наших життєвих шляхах як дороговкази. Чому лампочки замінили нам зірки? Чому ідиотизм стає мірилом? Що втратив я? Те, що зберіг ти? Чим тішиться твій батько? Чому завдячує твоя мати? Скільки ти прожив? Шо ти так довго тут робив? Чому не вистачає місця хрестам на наших кладовищах? До-речі, ти купив собі там місце? Ти знаєш, що все тепер купується і продається? Ти той, що продає, чи той, що купує? Можливо ти те й інше? Може ти барига? Так як я, так як він? Може ми всі такі? Що ти знаєш про правду? Тобі потрібна істина? Для чого вона тобі зараз? Тут, з такими як ти сам, як я, як твій друг, як та шльондра, як всі ми? Ти хочеш правди? Ти не на Небі, дурню! Забудь.
Ти знаєш де ти живеш? Як називається твоє місто? Содом чи Гомора? Твоя столиця — Вавілон! Твій світ — лайно. Поміж тебе і твоїх друзів ніхто не сіятиме бісер. Ти живеш в інтернеті чи в підвалі, ти харчуєшся в ресторанні чи з смітника ?— це має значення? Твій світ віртуальний, твоя правда лукава, твоє лукавство — імідж, твій імідж — лахміття, куплене або в секонд-хенді або в дорогому бутику. Шо ти з собою забереш туди? Ти, знаєш куди? Це має значення? Що для тебе має значення? Життя. Ти живеш. Що твоє життя? Це, брате — ти, це твоя родина, твій друг, твій випадковий пасажир, твій заклятий ворог( многих йому літ), та сама шльондра, це, трясця — я, на писанину якого ти потратив стільки свого безцінного часу.
Отож живи, дихай на повні груди, не дозволяй себе вчити, але вчися сам; і забудь, що можна жити нормальним людським
життям. Не тут. Правдивих історій небуває. Правдиві бувають лиш ілюзії. Є лише ти, як до, так і після смерті. Життя твоє, як воно є, без подвигу, без пафосу, з банальним кінцем.)) Але воно є. Амінь.
одні обов'язково намагаються перетворити наше життя або в подвиг, або в зраду; а інші після цього мусять або будувати пам'ятники, або викреслити нас з підручників історії, на сторінках якої ніхто і не хоче себе бачити. Я не хочу говорити про нашу історію. Я не знаю, шо таке наша історія. Хтось знає свою історію? Видайте йому мірку, щоб міряти об'єм голови.
Хто той, хто визначає різницю між патріотом і космополітом?Ти знаєш де твоя вітчизна? Ти маєш віру? Хто визначить де благодать , а де анафема? Де схизма, де єресь, а де Церква? Кому ти віддасиш мірило все це відміряти? Якою мірою? Де феміда? Які в неї терези і для чого в неї очі? Хто суддя, хто кесар? Хто ти — митар чи фарисей?
Хто вони? Ті, шо будують і руйнують?Хто цей Вічний будуючий і руйнуючий? Ні, це не Христос, Який за три дні руйнує і будує. Ні, це не Будда, який кілька раз дозволить тобі перевтілитись доки ти досягнеш нірвани. Це не Магомет, який буде чекати твого хаджу тридцять три роки, а потім дозволить тобі померти в центрі Москви або Єрусалиму з гранатою на грудях. Це не Ленін і не Мао, що зруйнують все заради світлого майбутнього, якого все-рівно не буде. Це навіть не Фідель, якому на тебе насрати. Це не Горбачов, що зруйнує минуле заради невідомого майбутнього. Це не Кучма, не Ющенко, не Янукович, це врешті-решт не той про кого ти мрієш, дурню. Це навіть не термінатор,
що прийшов спасти місто ангелів від сільського люцифера . Це — я. Це —ти. Це — курва, всі ми!
Чому вар'яти сяють на наших життєвих шляхах як дороговкази. Чому лампочки замінили нам зірки? Чому ідиотизм стає мірилом? Що втратив я? Те, що зберіг ти? Чим тішиться твій батько? Чому завдячує твоя мати? Скільки ти прожив? Шо ти так довго тут робив? Чому не вистачає місця хрестам на наших кладовищах? До-речі, ти купив собі там місце? Ти знаєш, що все тепер купується і продається? Ти той, що продає, чи той, що купує? Можливо ти те й інше? Може ти барига? Так як я, так як він? Може ми всі такі? Що ти знаєш про правду? Тобі потрібна істина? Для чого вона тобі зараз? Тут, з такими як ти сам, як я, як твій друг, як та шльондра, як всі ми? Ти хочеш правди? Ти не на Небі, дурню! Забудь.
Ти знаєш де ти живеш? Як називається твоє місто? Содом чи Гомора? Твоя столиця — Вавілон! Твій світ — лайно. Поміж тебе і твоїх друзів ніхто не сіятиме бісер. Ти живеш в інтернеті чи в підвалі, ти харчуєшся в ресторанні чи з смітника ?— це має значення? Твій світ віртуальний, твоя правда лукава, твоє лукавство — імідж, твій імідж — лахміття, куплене або в секонд-хенді або в дорогому бутику. Шо ти з собою забереш туди? Ти, знаєш куди? Це має значення? Що для тебе має значення? Життя. Ти живеш. Що твоє життя? Це, брате — ти, це твоя родина, твій друг, твій випадковий пасажир, твій заклятий ворог( многих йому літ), та сама шльондра, це, трясця — я, на писанину якого ти потратив стільки свого безцінного часу.
Отож живи, дихай на повні груди, не дозволяй себе вчити, але вчися сам; і забудь, що можна жити нормальним людським
життям. Не тут. Правдивих історій небуває. Правдиві бувають лиш ілюзії. Є лише ти, як до, так і після смерті. Життя твоє, як воно є, без подвигу, без пафосу, з банальним кінцем.)) Але воно є. Амінь.