Щастя - що ж це таке???
Модератор: Саня
- Танцює з Вітром
- Учасник форуму
- Повідомлень: 99
- З нами з: Сер 15 березня 2006 р. 02:30
- Звідки: Сокаль
Щастя - що ж це таке???
I still remember the world from the eyes of a child... I want to go back to believing in everything and knowing nothing at all...Так співається в одній гарній пісеньці Evanescence. ці слова штовхнули мене на роздуми... Про щастя... Чомусь раніше, коли я була дитиною, його було предостатньо, воно щодня наповняло моє життя, вранці з сонечком воно освічувало мене наскрізь... Саме незвичне зі всіх.. Дитяче, наївне, хтось може навіть скаже рожеве... щастя... Де ти зараз, щастячко моє дитяче? Якось непомітно літо за літом, зима за зимою....рік за роком воно зникало, розчинялось настільки непоміто, настільки неминуче... Одного дня я прокинулась і зрозуміла, його вже немає... бо я змінилась. Я вже не та безтурботна дитина, що гралась у пісочниці, що бігала за м*ячиком, що...просто жила, не задумуючись ні про що.... Час, час...забрав тебе у мене... моє дитинство стало схожим на легенду, якесь марево, сон.... минуле, в яке немає вороття... Життя рухається вперед, від нього неможна відставати, а на своїй дорозі я тебе загубила...щастя...Дивлячись на немовля...Таке невинне, таке непорочне... таке безпечне, а головне щасливе, йому нічого не потрібно.....воно щасливе.....
Спитайте мене чи я щаслива... я скажу що так... бо так і є... І не кажіть що це банально. В мене є те, що мені дороге, люди, заради яких так і хочеться жити, люди, що надихають мене на маленькі, але подвиги....Але те дитяче....втачене... Якось зовсім непомітно. Гуляючи містом дивлюсь і заздрю дітям... Чому суспільство боїться цієї дитячої щирості, наївності, відвертості, чомусь кожен з часом закривається в мушлю, створену з брехні чертсвості та егоїзму... Невже вони забули як це...бути по-справжньому, по-дитячому щасливим?
Інколи бувають, все таки бувають миті, коли час зупиняється...Тоді розумієш як важливо берегти ці секунди...тоді розумієш що дійсно важливе, хто тобі потрібен, де шукати себе.... де шукати..... світ завмирає, стирається все фальшиве, а залишається правда..зачасту різка болюча і неприємна...та ти її приймаєш, бо знаєш що це єдиний порятунок, звикаєшся з думкою про це....Важливий, помітний, і в той же час всіма ігнорований....час......тече, зникає...з кожною секундою все міняється, ми вже інші, ми ніколи не будем такими як секунду до того.... з часом стираються і люди, що лицемірили, час має надзвичайну здатність.....показувати нам правду, загоювати рани....навіть глибоко роз*ятрені.... так, це йому підвласне....ми ....ми йому теж підвласні.... такі мізерні та жалюгідні....А ми його зневажаєм, тратим на те, що ніколи не принесе нам спокою, щастя, радості, на те, що ніколи не дасть нам усвідомити простих істин.......Те, що ніколи не дасть нам відкрити свій розум..
Чомусь ми звикли тратити безліч часу на пусті балачки, безглузді плітки, які лише руйнують життя, руйнують все навколо....
Так і хочеться закрити очі, а відкривши знову стати маленькою та безтурботною дівчинкою...... Хочеться жити тим щастям, хочеться просто радіти життю, не будуючи підлощів та злості, просто радіти тим, що ми живем, що ми можем цим життям насолоджуватись....
Ось секунда за секундою спливає мій час а моє дитинство віддаляється від мене, проте... я його ще не зовсім загубила. Цей промінчик я бережу в собі, він мене зігріває коли погано, він мене оберігає від поганих думок, це шматочок голубого неба, шматочок осіннього парку, шматочок мого двору, шматочок мого життя...такий далекий, але такий надзвичайно для мене важливий...... шматочок мого щастя.
Що таке щастя для вас??? В чому його вбачаєте???
Спитайте мене чи я щаслива... я скажу що так... бо так і є... І не кажіть що це банально. В мене є те, що мені дороге, люди, заради яких так і хочеться жити, люди, що надихають мене на маленькі, але подвиги....Але те дитяче....втачене... Якось зовсім непомітно. Гуляючи містом дивлюсь і заздрю дітям... Чому суспільство боїться цієї дитячої щирості, наївності, відвертості, чомусь кожен з часом закривається в мушлю, створену з брехні чертсвості та егоїзму... Невже вони забули як це...бути по-справжньому, по-дитячому щасливим?
Інколи бувають, все таки бувають миті, коли час зупиняється...Тоді розумієш як важливо берегти ці секунди...тоді розумієш що дійсно важливе, хто тобі потрібен, де шукати себе.... де шукати..... світ завмирає, стирається все фальшиве, а залишається правда..зачасту різка болюча і неприємна...та ти її приймаєш, бо знаєш що це єдиний порятунок, звикаєшся з думкою про це....Важливий, помітний, і в той же час всіма ігнорований....час......тече, зникає...з кожною секундою все міняється, ми вже інші, ми ніколи не будем такими як секунду до того.... з часом стираються і люди, що лицемірили, час має надзвичайну здатність.....показувати нам правду, загоювати рани....навіть глибоко роз*ятрені.... так, це йому підвласне....ми ....ми йому теж підвласні.... такі мізерні та жалюгідні....А ми його зневажаєм, тратим на те, що ніколи не принесе нам спокою, щастя, радості, на те, що ніколи не дасть нам усвідомити простих істин.......Те, що ніколи не дасть нам відкрити свій розум..
Чомусь ми звикли тратити безліч часу на пусті балачки, безглузді плітки, які лише руйнують життя, руйнують все навколо....
Так і хочеться закрити очі, а відкривши знову стати маленькою та безтурботною дівчинкою...... Хочеться жити тим щастям, хочеться просто радіти життю, не будуючи підлощів та злості, просто радіти тим, що ми живем, що ми можем цим життям насолоджуватись....
Ось секунда за секундою спливає мій час а моє дитинство віддаляється від мене, проте... я його ще не зовсім загубила. Цей промінчик я бережу в собі, він мене зігріває коли погано, він мене оберігає від поганих думок, це шматочок голубого неба, шматочок осіннього парку, шматочок мого двору, шматочок мого життя...такий далекий, але такий надзвичайно для мене важливий...... шматочок мого щастя.
Що таке щастя для вас??? В чому його вбачаєте???
Non mortem timemus, sed cogitationem mortis
- mix_forever
- Почесний учасник
- Повідомлень: 520
- З нами з: Сер 01 лютого 2006 р. 15:40
- Контактна інформація:
- keepo
- Модератор
- Повідомлень: 1312
- З нами з: Пон 15 серпня 2005 р. 12:45
- Звідки: Луцьк
- Контактна інформація:
Нарахунок втраченого дитячого щастя: діти щасливі, оскільки для них все нове, а дорослі забувають цю просту причину для щастя - радіти новому, тому і депресія, тому і розчарування...
Для себе розділяю радість і щастя. Радуюсь життю. А щасливий моментами
Для себе розділяю радість і щастя. Радуюсь життю. А щасливий моментами
Счастье есть лишь мечта, а горе реально. /Вольтер/
- Yurez
- Активний учасник
- Повідомлень: 318
- З нами з: Чет 01 вересня 2005 р. 14:47
- Стать: чоловіча
- Звідки: Lutsk
Продовжуючи за keepo:
діти мають багато вільного часу, а світ такий великий та непізнаний. Як весело його пізнавати, збираючи із шматочків знань прекрасну картину буття... Та дорослішаючи, ми вибудовуємо досить велику картину в якій не вистачає всього декілька невеличких білих плям. із дня в день ця картина стовбичить пред очима, спочатку така прекрасна. Та з роками так вже приїдається, що починаєш вважати, що немає нічого гидкішого та банальнішого за оте буття... діти щасливі, бо вони ще не знають куди попали.
Поступово ми дорослішаємо, спочатку ,коли дізнаємося, що у сусіда в три рази більше іграшок, потім, що батьки не вічні, і лафа колись закінчиться. Потім розумієш, що твої помилки більше ніхто не буде виправляти і сварити тебе за них. І в кінці кінців - те що заробиш, те й будеш мати, більше за тебе ніхто не буде робити, велкам ту світ дорослих, синку.
Не у всіх було щасливе дитинство, далеко не у всіх, тож треба радіти що мене батьки забезпечували і вивели в життя, і що є у мене щасливі спогади з тепер такого далекого дитинства.
Щастя вбачаю у пізнаванні нового, русі вперед, трохи радію й перемогам, не цураюся і комфорту.
Та у русі треба пам'ятати, що періодично розслабляючись пройдеш набагато далі, ніж "одни духом". То ж не забуваємо відпочивати! Sheriff, наливай!
діти мають багато вільного часу, а світ такий великий та непізнаний. Як весело його пізнавати, збираючи із шматочків знань прекрасну картину буття... Та дорослішаючи, ми вибудовуємо досить велику картину в якій не вистачає всього декілька невеличких білих плям. із дня в день ця картина стовбичить пред очима, спочатку така прекрасна. Та з роками так вже приїдається, що починаєш вважати, що немає нічого гидкішого та банальнішого за оте буття... діти щасливі, бо вони ще не знають куди попали.
Поступово ми дорослішаємо, спочатку ,коли дізнаємося, що у сусіда в три рази більше іграшок, потім, що батьки не вічні, і лафа колись закінчиться. Потім розумієш, що твої помилки більше ніхто не буде виправляти і сварити тебе за них. І в кінці кінців - те що заробиш, те й будеш мати, більше за тебе ніхто не буде робити, велкам ту світ дорослих, синку.
Не у всіх було щасливе дитинство, далеко не у всіх, тож треба радіти що мене батьки забезпечували і вивели в життя, і що є у мене щасливі спогади з тепер такого далекого дитинства.
Щастя вбачаю у пізнаванні нового, русі вперед, трохи радію й перемогам, не цураюся і комфорту.
Та у русі треба пам'ятати, що періодично розслабляючись пройдеш набагато далі, ніж "одни духом". То ж не забуваємо відпочивати! Sheriff, наливай!
- Танцює з Вітром
- Учасник форуму
- Повідомлень: 99
- З нами з: Сер 15 березня 2006 р. 02:30
- Звідки: Сокаль
Щастя… Так багато моїх знайомих нарікають мол де ж то щастя…чому ми такі нещасні…
Мене завжди дивувало це…..Дивувало й те, що люди прагнуть знайти щастя в новій тачці чи в якихось шмотках… Воно все таке пусте, швидкозникаюче…. А коли ми старіємо…стоїмо на порозі смерті…. “Мир такой прекрасный за секунду до взрыва».. Коли ми дивимось на життя яке ми прожили і бачимо що воно було безглуздим пустим…Чому ж ми тоді жили? Чого ж ми добились?
Можна прожити життя достойно…. Насолоджуючись ним, беручи від нього по максимуму..Це такий собі яскравий спалах… Раз і немає… Ми всі помремо, нікому цього не уникнути.. Смерть – частина врученого нам пакета….А поки ми живем.. це класно… хай які б суїцидальні думки не приходили часом, хай би що казали а так і є… Да, воно жорстоке, да, несправедливе… Але… Все відносно…
Своє життя я розцінюю як низку щасть)…. Низку моментів, коли серце виривається з грудей, коли хочеться дихати, радіти…. І не обов*язково для цього щось вживати чи купувати щось дороге.. Варто лише пройтись по осінньому парку, посидіти ввечері на берегу річки, спостерігаючи за заходом сонця, провести час з самими дорогими людьми… Побачити щастя, іскру в їх очах..Лише заради цього варто жити і це приносить щастя.. Усвідомлення того, що ти можеш віддавати часточку себе близьким, що можеш когось надихати, що ти живеш… ось що таке щастя.. любити, відчувати тепло в душі…
Щастя мені приносять й сніжинки що падають з неба і швидко топляться на долонях і дощ, під яким саме класно гуляти, і прогулянки природою, або місцями з мінімальною кількістю людей, щястя приносить те, що дорогі мені люди щасливі…. А це саме головне……
Мене завжди дивувало це…..Дивувало й те, що люди прагнуть знайти щастя в новій тачці чи в якихось шмотках… Воно все таке пусте, швидкозникаюче…. А коли ми старіємо…стоїмо на порозі смерті…. “Мир такой прекрасный за секунду до взрыва».. Коли ми дивимось на життя яке ми прожили і бачимо що воно було безглуздим пустим…Чому ж ми тоді жили? Чого ж ми добились?
Можна прожити життя достойно…. Насолоджуючись ним, беручи від нього по максимуму..Це такий собі яскравий спалах… Раз і немає… Ми всі помремо, нікому цього не уникнути.. Смерть – частина врученого нам пакета….А поки ми живем.. це класно… хай які б суїцидальні думки не приходили часом, хай би що казали а так і є… Да, воно жорстоке, да, несправедливе… Але… Все відносно…
Своє життя я розцінюю як низку щасть)…. Низку моментів, коли серце виривається з грудей, коли хочеться дихати, радіти…. І не обов*язково для цього щось вживати чи купувати щось дороге.. Варто лише пройтись по осінньому парку, посидіти ввечері на берегу річки, спостерігаючи за заходом сонця, провести час з самими дорогими людьми… Побачити щастя, іскру в їх очах..Лише заради цього варто жити і це приносить щастя.. Усвідомлення того, що ти можеш віддавати часточку себе близьким, що можеш когось надихати, що ти живеш… ось що таке щастя.. любити, відчувати тепло в душі…
Щастя мені приносять й сніжинки що падають з неба і швидко топляться на долонях і дощ, під яким саме класно гуляти, і прогулянки природою, або місцями з мінімальною кількістю людей, щястя приносить те, що дорогі мені люди щасливі…. А це саме головне……
Non mortem timemus, sed cogitationem mortis
- keepo
- Модератор
- Повідомлень: 1312
- З нами з: Пон 15 серпня 2005 р. 12:45
- Звідки: Луцьк
- Контактна інформація:
Танцює з Вітром, ну для когось щастя в "новій машині", чи "шмотках" чи в дорогих прикрасах, чи навпаки в дешевих, але подарованих кимось дорогим... Для кожного щастя своє і казати, що людина неправильна, якщо купує авто і від цього щаслива теж нонсенс. Ти ж незнаєш скільки їй треба було пройти, щоб досягти цієї мети, а досягнення мети - теж щастя.
Для дитини щастя - купка іграшок, або солдатиків. І хто скаже, що це щастя внеї неправильне?
Для дитини щастя - купка іграшок, або солдатиків. І хто скаже, що це щастя внеї неправильне?
Счастье есть лишь мечта, а горе реально. /Вольтер/
Ээээхххх...., романтики!
Щастье - это та реальность, которую ты любишь, которую ты воспринимаешь так, как хочешь, та реальность, которую ты не боишься, та реальность, которая тебя вдохновляет и которая в тебе нуждаеться. Ты понимаешь что ты в ней пешка, но ты пешка с Большой Буквы.
Ты номер один, а рядом ОНА делит с тобой это место. Ты чувствуешь, как она дышит тебе в грудь, ты чувствуешь ее биение сердца, она стоит и не может обняв отпустить руки, улыбаеться и смотрит на детей, которые любуются заходящим красным солнцем........ эх,...
Щастье - это та реальность, которую ты любишь, которую ты воспринимаешь так, как хочешь, та реальность, которую ты не боишься, та реальность, которая тебя вдохновляет и которая в тебе нуждаеться. Ты понимаешь что ты в ней пешка, но ты пешка с Большой Буквы.
Ты номер один, а рядом ОНА делит с тобой это место. Ты чувствуешь, как она дышит тебе в грудь, ты чувствуешь ее биение сердца, она стоит и не может обняв отпустить руки, улыбаеться и смотрит на детей, которые любуются заходящим красным солнцем........ эх,...
- Танцює з Вітром
- Учасник форуму
- Повідомлень: 99
- З нами з: Сер 15 березня 2006 р. 02:30
- Звідки: Сокаль
ну для когось щастя в "новій машині", чи "шмотках" чи в дорогих прикрасах, чи навпаки в дешевих, але подарованих кимось дорогим... Для кожного щастя своє і казати, що людина неправильна, якщо купує авто і від цього щаслива теж нонсенс. Ти ж незнаєш скільки їй треба було пройти, щоб досягти цієї мети, а досягнення мети - теж щастя.
Для дитини щастя - купка іграшок, або солдатиків. І хто скаже, що це щастя внеї неправильне?
Ні, я не про це… Діти мабуть найщасливіші з усіх нас, бо вони не знають, що таке реальне життя і всі його трудності…(я й сама ще не відчула на власній шкрі що це таке до кінця)
Так, може хтось копив, може хтось збирав… На той момент коли вони це куплять воно їх буде тішити, але з часом приходить усвідомлення того, що це не те, чого наша душа так шукає…Бо жодна з цих речей не може нас зігріти…
Коли мені роблять подарунки… я так люблю щоб цей подарунок був недорогим, від щирого серця…))) Одна людина вміє робити це просто надзвичайно, зараз пишу і трепетні думки про неї))) Останній подарунок, який мені особливо запам*ятався – це саморучно зроблена лялька мене….з двох сторін – одна сумна а інша весела…))) Справа в тому, що банальні речі хай то буде навіть сірничок, які зігріті спогадами, почуттями…. Будуть дорожчі за будь-які скарби))) В мене таких речей є досить багато і люблю час від часу їх потримати, згадати людей, події… це свого роду щастя…. )))
Не штука купити дорогу тачку…. Тобто штука, бо воно дорого…. Але не в грошах справа… а в моральному задоволенні… Так, якщо річ подарована іншою людиною – зовсім по-іншому бо тоді річ буде асоціюватись з цією людиною….
Вернусь до досягнення мети… Люди розставляють пріоритети в житті зовсім неправильно…..люди шукають любові, щирості, щастя, а користуються суррогатом...Матеріальне не в змозі дати щастя, як би ви цього сильно не хотіли….ні великий дім, ні класна спортивна машина не приносять нам задоволення, щастя… Вони нам не потрібні і зовсім не необхідні… Це те, що ми вважаєм довершить наше життя… наївно…
Подумайте…. Як матеріальна річ зігріє вас, підтримає??? Вам її в важкі хвилини захочеться лише розтрощити чи розбити, бо вона дратуватиме вас і буде свідченням хибності ваших пошуків щастя….
Щастя, як на мене слід шукати перш за все в дорогих вам людях…
Найбільшим щастям якраз є те, що ми можемо дати все, що можемо, можемо зробити для близьких людей все, щоб вони були щасливі… Хіба погано заражати людей хорошим настроєм, посмішкою, щирістю, підтримувати, взбадьорювати? Я вважаю що життя було б тоді зовсім іншим. Але знову ж таки то все мої роздуми і все є не зовсім так, як хотілось би… Культ матеріального панує….а те, що справжнє… щире…ігнорується, топчеться і більшість соромиться себе, своїх істинних думок, цінностей, поглядів, емоцій, а слідує тому, що притаманне решті…. Посвятити себе любові, людям, що поряд з нами, створенню того, що для нас має найбільше значення – це щастя….
Non mortem timemus, sed cogitationem mortis