Форум Луцької інтернет-спільноти

Як ви ставитесь до свого Дня народження?
Особисто я свій день народження терпіти не можу. Це для мене найгірший день у році, не люблю коли мені всі дзвонять і вітають, в цей день чомусь завжди хочеться закритись в чотирьох стінах, щоб ніхто не чіпав, і не турбував. Подарунки звичайно отримувати це класно, але я більше люблю дарувати подарунки, ніж отримувати їх. Єдиний плюс дня народження це святковий торт, коли задуваєш свічки і загадуєш бажання. Звичайно це дуже приємно коли тобе вітають і говорять купу різних приємних речей , але..
Не можу зрозуміти, чому люди завжди так чекають цього дня, ти просто стаєш ще на рік старшим, ще на рік дорослішим. І можливо це буде думка песиміста, але з кожним днем народження ти все більше наближаєшся до смерті. А може я чогось не розумію…

Я теж недуже люблю свій день народження, не люблю коли мені приділяють забагато уваги.

А я люблю дні народження, як друзів, так і своє. Збираються, як правило, найближчі друзі і гарно проводиться час. Не люблю усіляких масових свят. Єдине, що в них є добре це те, що вихідний, але кумарять з переставлянням днів.

Да якось паралельно ставлюсь, є привід зібратись з друзями.
Нарахунок того, що на рік стаєш старіший, то за день до цієї дати всі і так старіші на 364 дні, тому особливого приводу горювати небачу.

суперстраусятко, тобі не здається, що ти занадто молода, щоб думати про старість і смерть. Смерть - це стандартний біологічний процес, вмирають усі. В цьому і прикол, це єдине в чому виявляється хоча б якась рівність і справедливість.

Я народився в такий день, що завжди вихідний. З однієї сторони подобається, а з іншої ні. Як було вже сказано з кожним роком стаєш старшим...

ну ви і жмидли... це ж так не любити поляни накривати
я в свій день народження чомусь завжди сумний... впринципі як і на всі свята... от не знаю чого. Але людей збирати дуже навіть полюбляю, не дивлячись на витрати. І от коли зберуться - стає весело і затишно.
Подарунки більше люблю дарувати... приймати люблю менше, бо дарують люди завжди фігню всяку

Люблю свята, коли їх можна святкувати як самій хочеться, а не "по етикету" і коли присутні люди приємні один одному і поводяться вільно і невимушено. Якщо день народження перетворюється на збір одночасно всіх і вся - не можу дочекатися, коли вже той день закінчиться. Останні роки його святкую кілька днів, щоб не збирались разом різні за способом життя і інтересами люди. Свій день народження не люблю, ціную, коли згадують без причини, а то вітають для "галочки"...

я взагалі свят не люблю, бо зі мною завжди якийсь трабл станеться, але от свій день народження мені сподобався лише одного разу, два роки тому. мрію і цього року щось таке придумати цікаве, головне, щоб самою першою, хто мене привітає, не була бабуля, бо я не люблю з її вуст чути всілякі привітання і побажання (особливо - щасливої дороги).

День народження... Люблю своє святкувати і люблю по чужих ходити. На рахунок свого - повністю погоджуюсь з dilayla, людей різних інтересів треба сортувати по днях

А я люблю свій День народження!!!
Люблю коли телефон розривається від смс та дзвінків, люблю коли стіл прогинається від букетів з квітами, люблю коли на мейл більшість листів приходять з темою "Вітаю!", дуже люблю отримувати подарунки, люблю в цей день несподіванки від коханої людини, а саме більше люблю, коли вітають друзі з якими я зустрічаюсь та спілкуюсь мало - дуже приємно, що не забувають.
Це особливий день в році і я його люблю, адже в цей день народилась я.

Хм... мій день народження - це блін сплошне виставлялово (Несамовитий, влучно сказав про поляну), хоча нікого не запрошуєш, все одно збираються одні й ті самі люди, щоб випити воткі, поговорити про політику, задавати всякі тупі стандартні питання: " то скіко тобі вже?, як там твоя сесія? коли вже одружуєшся?" В %?" такі дні народження!

День цей для мене нічого не означає, крім збільшення лічильника років на 1. Коли був малий, то трохи ще радів з того, але тепер - тільки лишній раз нагадування, що вже старий пень, а яхти, ні літака свого ще не маю. Ще й поздоровляють всі підряд. Тому ніколи на форумах не вказую дату народження.

Вірите люди мені вас жалко на вашу днюху приходять люди на яких вам чхати з цього роблю висновки в вас немає справжніх друзів .Я свої дні народження люблю причому не із-за подарунків а із-за того що на своє маленьке свято я запрошую дійсно друзів ,і я ще ніколи не пожалів що запросив когось з них до себе на деньчик ,нарахунок виставляння то мені геть не шкода ні однієїї гривні що я трачу на свій день народження .Мені геть начхати що подарять бо в цей день мені важлива їхня увага до моєїї скромної персони ,значить я не дарма живу на цьому світі якщо в мене є хоча б один друг...

Раніше не дуже любила свої дні народження, бо завжди в цей день трапляється зі мною купа неприємних речей А минулого року чоловік влаштував мені дуже гарне свято... Я була просто шаслива. Так що тепер треба переглядати ставлення до дня народження

суперстраусятко, тобі не здається, що ти занадто молода, щоб думати про старість і смерть.

Про смерть думати ніколи не рано, просто не треба на ній зациклюватись, потрібно просто пам*ятати! Я ж не кажу що я вже збираюсь на той світ, і постійно думаю як би то поскоріше померти. Нііі, я насолоджуюсь житттям, яким би воно не було,, хорошим чи поганим, і прощатись з ним поки що не збираюсь. Хоча інколи такі думки з*являються….