Патріотизм
Додано: Чет 11 травня 2006 р. 21:13
Патріотизм для мене - це усвідомлення того, що поки що ніщо не може заставити мене емігрувати і відповідно, якщо я мешкаю тут, то роблю і буду робити все, щоби моя країна ставала кращою...
Патріотизм це не показове бігання по вулиці з українським прапором і тому подібне, в одночас в цьому не має нічого поганого, просто якщо ти не відчуваєш того в душі і робиш то бо так модно і хочеться виділитися, то ти звичайнісьнікий показушник і лицемір. Патріот має жити всередині…
Мені дуже не подобається, що коли приїжджаєш в нашу рідну столицю,вже не говорячи про східну Україну усі спілкуються російською!! І головне те, що навіть люди які приїжджають з західної україни, також починають вживати російську мову при розмові. Нема чого стидитись, це наша державна мова, мова країни у якій ми живемо!! То чому ми повинні пдстроюватись під когось. Повбивала би тих які наприклад коли їх запитаєш “Котра година?” роблять дурнувате лице і говорять “а я па украински не панимаю”. Все вони розуміють і розуміють прекрасно, а ці дешеві понти нікому не потрібні. Доречі анекдот в тему:
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: "Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моiм?!"
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
"А мы па-украински не панiмаем!"
Не варто плутати націоналізм і патріотизм. Нічого проти інших національностей не маю і ставлюся дуже позитивно! Проте для своєї країни здатна на багато чого…
Патріот - це я. Країна - це всі ми разом...
Патріотизм це не показове бігання по вулиці з українським прапором і тому подібне, в одночас в цьому не має нічого поганого, просто якщо ти не відчуваєш того в душі і робиш то бо так модно і хочеться виділитися, то ти звичайнісьнікий показушник і лицемір. Патріот має жити всередині…
Мені дуже не подобається, що коли приїжджаєш в нашу рідну столицю,вже не говорячи про східну Україну усі спілкуються російською!! І головне те, що навіть люди які приїжджають з західної україни, також починають вживати російську мову при розмові. Нема чого стидитись, це наша державна мова, мова країни у якій ми живемо!! То чому ми повинні пдстроюватись під когось. Повбивала би тих які наприклад коли їх запитаєш “Котра година?” роблять дурнувате лице і говорять “а я па украински не панимаю”. Все вони розуміють і розуміють прекрасно, а ці дешеві понти нікому не потрібні. Доречі анекдот в тему:
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: "Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моiм?!"
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
"А мы па-украински не панiмаем!"
Не варто плутати націоналізм і патріотизм. Нічого проти інших національностей не маю і ставлюся дуже позитивно! Проте для своєї країни здатна на багато чого…
Патріот - це я. Країна - це всі ми разом...