Сторінка 4 з 9
					
				
				Додано: Сер 19 квітня 2006 р. 21:58
				 erica
				Добре вам! Маєте час книжки читати..... Я можу дозволити собі таку розкіш хіба що вночі... 

 Рятують ситуацію аудіокниги, за які окреме thanks чоловіку і Несамовитому 

 
			 
			
					
				
				Додано: Сер 19 квітня 2006 р. 22:08
				 Alexandoros
				-Куме а Ви читали Пауло Коельйо??
- Ні
-ЛОХ,гиги!!!
- А Ви, читали???
- Хе..., я перший спитав. 
Я все з моніка читаю - якось дешевше виходить. Або на прінтер карпаратівний фігачу, але все одно з моніка якось інтерактивніше виходить. 

 
			 
			
					
				
				Додано: Чет 20 квітня 2006 р. 00:22
				 erica
				Alexandoros, та проблема не в грошах чи небажанні читати з монітора, а в ВІДСУТНОСТІ часу.......
			 
			
					
				
				Додано: Чет 20 квітня 2006 р. 01:08
				 Alexandoros
				erica писав:
Alexandoros, та проблема не в грошах чи небажанні читати з монітора, а в ВІДСУТНОСТІ часу.......
 
Трабла у виборі. Або береш синю  таблетку і живеш як усі, з друзями, піффком, улюбленимим справами, (що я там ще забув) , або береш червону ...
 
			 
			
					
				
				Додано: Чет 20 квітня 2006 р. 09:18
				 Несамовитий
				erica, Код Да Вінчі сподобався ? 

 передам усю колекцію значить принагоді
 
			 
			
					
				
				Додано: П'ят 21 квітня 2006 р. 09:12
				 erica
				Несамовитий писав:
erica, Код Да Вінчі сподобався ? 

 передам усю колекцію значить принагоді
 
 
Дуже сподобалось! Дякую... 

 
			 
			
					
				
				Додано: П'ят 21 квітня 2006 р. 23:31
				 суперстраусятко
				А я зараз читаю книжку Роберта Алана Монро “Далекие путешествия”.  
  
 Це щось дуже і дуже особливе. Вже з перших рядків починаєш розуміти що це саме та книжка яку ти шукав, саме те що тобі потрібне на даний момент. Написана книжка дуже вдало і влучно, не має значення який у тебе настрій, яка погода на вулиці,  і які у тебе на даний момент проблеми… Ти просто береш її до рук, вмощуєшся по зручніше і читаєш!  Інколи перечитуючи деякі моменти  впізнаю у тексті власні думки. Написано дуже просто, і ті люди які хотіли б вчитись на факультеті журналістики мали б обов*язково прочитати цю книжку, щоб повчитись манері письма автора. Складні, глибокі думки, які виразити важко, показані дуже просто, здається звичайні, побутові речі стають особливими, з сухих і буденних перетворюються  на живі, сповнені енергії. А ще у мене склалось таке враження що я знову перенеслась у той час, коли ти є маленькою дитиною. І ввечері перед сном бабуся читає тобі якусь супер цікаву казку а ти уважно нашорошивши вуха слухаєш, роблячи здивовані очі, з кожним несподіваним моментом. Бабуся вже каже що треба лягати спати,і що вона ще завтра тобі почитає, а ти кажеш “Ніііі,почитай мені ще, ну будь ласочка, ще хоч сторіночку, мені так цікаво що ж буде далі… ”. Але різниця полягає в тому що це вже не дитяча книжечка а реальний твір з захоплюючим сюжетом, неординарними героями, який заставляє задуматись над життям…
Якщо маєте бажання, можу переслати комусь почитати,маю електронний варіант.
 

 
			 
			
					
				
				Додано: Суб 22 квітня 2006 р. 00:15
				 Azazello
				
			 
			
					
				
				Додано: Нед 23 квітня 2006 р. 02:04
				 volost
				суперстраусятко,  і мені, якщо тобі не важко.
			 
			
					
				
				Додано: Вів 25 квітня 2006 р. 10:37
				 MORRIGHAN
				повертаючись до Дереша, я теж думала, що сміятися буду. тільки от щось не вийшло. В "Культі" ще на початку було з чого, а от вже потім такий стрьом почався. та й інші Любкові речі перечитувала і дивувалася, наскільки точно він описує життя сучасної молоді. просто бачила в кожному з героїв частинку себе.
			 
			
					
				
				Додано: Вів 25 квітня 2006 р. 10:40
				 Black
				Просто книги про нашу сучасність, а не Петро на панщині працює і любить Галю...
			 
			
					
				
				Додано: Вів 25 квітня 2006 р. 10:44
				 MORRIGHAN
				ну да. сумніваюсь, що ще хтось про Петра і Галю на панщині читає,  крім як в школі по програмі
			 
			
					
				
				Додано: Вів 25 квітня 2006 р. 12:11
				 keepo
				
			 
			
					
				
				Додано: Сер 26 квітня 2006 р. 16:51
				 MORRIGHAN
				нещодавно ще читала молоду українську письменницю і поетесу Марину Соколян. Сміх важко було стримати 
 
http://www.msokolyan.narod.ru/ 
			 
			
					
				
				Додано: Чет 27 квітня 2006 р. 02:49
				 volost
				keepo, дякую.