Форум Луцької інтернет-спільноти

Кожен з нас має якісь негативні риси… причому дуже багато… не всі правда це визнають… Як ви вважаєте, що є вашими недоліками і чи хотілось би ви вам виправити їх? А може ви вже це якоюсь мірою зробили, задумувались над цим і тому подібне…
Про себе я скажу що я просто невдячний егоіст…. Я помітила, що часто сприймаю речі так, як воно і повинно бути, але потім, коли інколи буває запізно, я усідомлюю що так не слід думати про життя, людей, їх почуття… Це все дар…цінний…Ні, скоріш безцінний… Його треба шанувати, треба цінувати те, що дано бо цього могло і не бути… Люди, які нас підтримують, вони не завжди зможуть бути поряд… Тож треба радіти тим, що вони зараз є в нас, не забувати казати їм про це, залишаючи маленькі записки в кишені їх пальто чи відсилаючи смски, чи просто кажучи це їм у вічі…..
Тим не менше, усвідомлюючи це, я залишаюсь егоїстом, я уже розівчилась прив*язуватись, мені легко відпустити…Чи правильно це? Я не знаю…. Мені ж здається це жорстоко….
Якщо помре (не дай боже ближчим часом!!!) хтось із близьких…. Скільки потрібно щоб пам*ять про них не розривала серце? Скільки сліз треба буде випустити перед тим як все осяде глибоко в душі новим шрамом? А поки вони живі… я це не ціную….. чому так? Не усвідомлюю….. Легко зараз сидіти і роздумувати, а коли в реальному житті я ображаю рідних людей, зачасту сама того нехотячи, своїм рівнодушшям до них……все набагато складніше….
…. Не люблю порівнювати життя з грою, та тим не менше ми граємо…..жонглюємо своїми, чужими почуттями, чаосм вони падають на підлогу, бо ми ж не зовсім досвідчені ще…розбиваються, деформуються. Травмуються…. Ми часом зовсім навіть непомітно можем руйнувати…. Ми вбиваєм… не буквально, та в душі..тонким кинжалом, тисячами голочок пробиваєм чужі серця наскрізь….. Як потім ці рани лікувати? Бо кам*яний футляр для серця – не вихід… В житті і так забагато ошуканства та черствості….
Хіба не на те ми виділяємось щоб позбутись цього…щоб залишити серце та свідомість чистими, ільними від усього цього мотлоху? Стільки часу вже живу, а все не навчусь бути достатньо людяною….. Чи колись це станеться?

Звичайно станеться, просто тобі потрібно бути впевненою в собі і нездаватися. Ти маєш зрозуміти як тобі буде без рідних і дорогих тобі людей. Головне не впадай у відчай.

Танцює з Вітром, человек всю свою жизнь растет и этому учится..
Нюанс в том у кого раньше, у кого позже возникают такие вопросы о жизни, а у кого, грош им цена, вообще не возникает.
Воспринимать такие вещи надо проще, но их НАДО осозновать. Если ты понимаешь что сделал ошибку, не пропускай об этом мысли. Она должна остаться, ибо такава мудрость. Кто ее не ищет, тот ее не найдет.

Закінчений егоїст і лежень ,також впертий шо мала места.

люблю критикувати людей(на яких дивлюсь зі сторони)але не завжди осмислюю свої поступки!а якщо осмислюю то пізновато троха

Poison, то усі справжні компутерщикі такі. По собі знаю

Ледарь, егоїст, грубіян і дикун. До того ж невиліковний, себто рецидівіст.

Yurez, ти Янукович ?

Я, бля, ідеальний, мені пох.

Несамовитий, я що писав, що я - дебіл?
зі: Якби я ще був наглий то теж був би ідеальним.

З цим боротись тяжко.
Я не ідеальний.
До ідеальності будь кому далеко!

Недоліки є. Ті, про які знаю, виправляти лінь. Лінь - теж недолік, через нього багато інших зявляється.

Ви не помічали, що поки ми самі не наголошуємо на своїх недоліках на них інші і не дуже звертають увагу? То може потрібно їх знати і робити спроби знайти в цьому позитив, наприклад не схожість на інших? І наголошувати саме на позитив (в міру без хвастовства)

dilayla, дійсно це має місце. Недавно мав нагоду пересвідчитися.
Не варто намагатися приховувати свої недоліки. Рано чи пізне це вилізе боком. Однак і загострювати увагу на власних недоліках не варто. Те що ми самі для себе вважаємо за недолік, декому навіть і подобається, дехто цього і не помічає.

Саня, а дехто навіть шукає людину з таким "недоліком" тому, що на його думку це класно. (з власного досвіду знаю)