зброя.... халодная и гарячая
Модератор: Саня
- Yurez
- Активний учасник
- Повідомлень: 318
- З нами з: Чет 01 вересня 2005 р. 14:47
- Стать: чоловіча
- Звідки: Lutsk
Колись таскав із собою ножі складні -більші, менші. Та набридло тягати за собою вагу - рішучі дії та рукопашна підготовка мають більш вирішальне значення у сутичках. Якщо сам хіляк та ще й почнеш ножичком махати, то буде тільки гірше...
Пістолет вигідний у ситуаціїї, коли на тебе ЗДАЛЕКУ хтось починає нападати (ситуація ІМХО малореальна). Частіше напад починається із удару важким предметом по потилиці (і часто ним же і закінчується). Так що то все для власного спокою, ніж для безпеки.
Зі: Теж подобається всяка холодна зброя та і робота пов'язана трохи - ріжу все підряд. Люблю і поточити ножики. Сидиш собі: вжик, вжик - кайф! ГГГГГ
Пістолет вигідний у ситуаціїї, коли на тебе ЗДАЛЕКУ хтось починає нападати (ситуація ІМХО малореальна). Частіше напад починається із удару важким предметом по потилиці (і часто ним же і закінчується). Так що то все для власного спокою, ніж для безпеки.
Зі: Теж подобається всяка холодна зброя та і робота пов'язана трохи - ріжу все підряд. Люблю і поточити ножики. Сидиш собі: вжик, вжик - кайф! ГГГГГ
Я люблю вогнестрільну зброю. Правда з собою не ношу нічого
Подобається відчуття, коли пістолет зливається з рукою, є ніби твоїм продовженням... А ще люблю відчувати вагу зброї, от тільки рука швидко втомлюється Хочу в тир!!!
Хто знає, біля 5 школи (район вул. Клима Савура) ще є тир?
Подобається відчуття, коли пістолет зливається з рукою, є ніби твоїм продовженням... А ще люблю відчувати вагу зброї, от тільки рука швидко втомлюється Хочу в тир!!!
Хто знає, біля 5 школи (район вул. Клима Савура) ще є тир?
Взагалі-то я ангел... але крила в хімчистці, а німб на підзарядці
-
- Спамер
- Повідомлень: 462
- З нами з: П'ят 03 лютого 2006 р. 16:11
Не так давно їздили на полігон в Рівненську область. Наш взвод стріляв з ПМ, РПК, СВД і АК-74. З попаданнями в ціль так-собі, але враження, звичайно, незабутні. Особливо сподобалось, як неподалік від нас солдати частини, на території якої знаходиться полігон, стріляли з БМП.
Є мрія - стрибнути з прашутом. Цього літа хочу здійснити. Вартує 20$ (інструктаж перед вильотом+дають вже складений парашут+за кільце тягнути не треба, за 3-4с спрацьовує автоматично).
Є мрія - стрибнути з прашутом. Цього літа хочу здійснити. Вартує 20$ (інструктаж перед вильотом+дають вже складений парашут+за кільце тягнути не треба, за 3-4с спрацьовує автоматично).
-
- Модератор
- Повідомлень: 2100
- З нами з: Сер 16 лютого 2005 р. 13:18
- Стать: чоловіча
- Звідки: Луцьк
А мені після армії ствола в руки брати не хочеться...
В школі було цікаво того "калаша" на час розбирати. Змагалися між собою... рекорди ставили.
З бойовим атоматом трохи не так. Я його розбирав/складав принаймі в три рази довше. Та й відчуття не ті. А от після стрельб почистити так щоб ніде не п'ятнишка не лишалося, змазати все гарно... Задовбався я свого совати... вже аж ремінь трохи потерся... і на бушлаті праве плече...
Краще вже в пацифісти податися... Хіба що в тирі спробувати постріляти. А так, щоб по живих мішенях... ну його нафіг.... не хотілося б..
В школі було цікаво того "калаша" на час розбирати. Змагалися між собою... рекорди ставили.
З бойовим атоматом трохи не так. Я його розбирав/складав принаймі в три рази довше. Та й відчуття не ті. А от після стрельб почистити так щоб ніде не п'ятнишка не лишалося, змазати все гарно... Задовбався я свого совати... вже аж ремінь трохи потерся... і на бушлаті праве плече...
Краще вже в пацифісти податися... Хіба що в тирі спробувати постріляти. А так, щоб по живих мішенях... ну його нафіг.... не хотілося б..
keepo, ок, не забуду.
Кажуть, що коли зробити все правильно, то удар в землю=удару після стрибка зі звичайної табуретки. Страшно не в момент самого стрибка, а тоді, коли вже все життя пройшло перед очима, а парашут ще не розкрився... Саме ці секунди здаються вічністю... Блін, так зараз легко про це писати, а як прикинув , що це треба буде зробити...
Кажуть, що коли зробити все правильно, то удар в землю=удару після стрибка зі звичайної табуретки. Страшно не в момент самого стрибка, а тоді, коли вже все життя пройшло перед очима, а парашут ще не розкрився... Саме ці секунди здаються вічністю... Блін, так зараз легко про це писати, а як прикинув , що це треба буде зробити...